Літературна година

20029572«Я мовою любові говорю» – таку назву мала літературна година, проведена Раїсою Грушецькою 10 березня в центральній районній бібліотеці з нагоди 55-річного ювілею талановитої поетеси, письменника, літературознавця, вченої Ольги Слоньовської. Народилася в селі Ценява Коломийського району Івано-Франківської області 8 березня 1960 р. Закінчила Коломийську СШ № 2, а тоді поступила на філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника. П’ятнадцять років віддала учительській праці. З 1991 року працює викладачем вищої школи, професор Прикарпатського університету, кафедра української літератури.

Авторка 49 книг, з яких – 6 поетичних («Гілочка глоду (1986), «Ґердани» (1991), «Соната для коханого» (2002), «Джоконда» (2004), «Пектораль» (2009), «Зимове яблуко» (2011)), дві художньо-документальні («Це потрібно не мертвим, це потрібно живим» (2003), «В Афганістані, в „чорнім тюльпані”…» (2010, 2011)), всі інші – чинні підручники і навчально-методичні посібники для середньої школи з Грифами Міністерства освіти, написані переважно одноосібно, хоча є й у співавторстві з відомими українськими науковцями. Науковою монографією докторської дисертації Ольги Слоньовської стала книга «Слід невловимого Протея» (2006, 2007).

Член НСПУ з 1989 року. Лауреат літературних премій: міської премії імені Івана Франка (2003), обласної премії імені Марійки Підгірянки (2007), премії імені Бориса Нечерди (2007), поетичного вернісажу «Троянди й виноград-2008», премії імені Василя Стефаника (2011). Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, медаллю «За заслуги» ІІІ ступеня, медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» ІІІ ступеня. Про себе Ольга Володимирівна каже: « У житті довелося їсти і чорний хліб, і білий. На початку 80-х цілий рік КДБ прикладав драконівські зусилля, щоб зробити мене «сексотом». Не зламали, хоча зламати могли. Зате назавжди вбили в мені страх.

Не сприймаю стовпотворінь «масовки». Не почуваюся стадною істотою. Не «розчиняюся» в жодному різномастому гурті, на територію душі чужих не впускаю. Дуже перебірлива у приятелюванні. Не виношу брехні. Не жалію слабодухих і нікчемних чоловіків і авантюрних жінок. Кажу правду у вічі. Нікому не заздрю і заздрити не раджу. Поважаю талановитих і благородних.»
З роси і води Вам, пані Олю!

064 067 070

Коментарі та повідомлення в даний час відключені.

Коментування вимкнуто.

-->