«Усі ми смертні. Воля тут безсила,
Така жорстока правда вікова…»

Н, Чир.

Минуло 40 днів відтоді, як Нестор Чир відійшов у вічність. Доводиться миритися, хоч боляче і гірко. 5 грудня друзі, колеги по перу з «Бистріні» завітали до міської бібліотеки для юнацтва на вечір пам»яті.Ведуча Марта Кушнерчук розпочала дійство строфами сонету Нестора Івановича:

Ніщо, на жаль, не вічне під зорею:
Змагання душ і торжество сердець,
І запах матіоли й дух елею
Початок мають – мають і кінець.

А що ж залишається? Слід, справи людини, пам»ять про неї. Нестор Чир залишив по собі багато добрих справ, бо сповідував кредо: «для всіх отруйне жало супокою» і як би не було важко, радив: «вчімося жити і шлях земний свій плідно завершити в напрузі сил, і розуму, і дня», що робив сам. В напрузі розуму, сил, боротьби з надокучливою хворобою жив, творив, боровся, не здавався. Допомагав людям, займався громадськими справами, був опорою для сім»ї, 25 років опікувався другою родиною – літературною студією «Бистрінь».Саме завдяки його наполегливості «Бистрінь» має у спільному творчому доробку більше 40 книг; залишив шанувальникам своєї творчості 7 власних поетичних збірок, восьму – «Гортаючи долю» – підготував до друку. Друзі, літстудійці Іван Гриджук, Раїса Грушецька, Галина Христан, Мирослава Гордєєва-Мельник, Оксана Андрухович, Роман Бенюк, Ярослав Гайдаш, Олександра Сорохманюк, Олександр Букатюк та інші з теплотою, сумом згадували Нестора Івановича, окремі життєві епізоди, читали його поезії, вірші, присвячені йому. Гармонійно доповнювали виступи уривки з фільмів про Нестора Чира, які продемонстрував Роман Заник. На закінчення всі помолилися за упокій душі Нестора Івановича.

Нехай буде йому Царство Небесне.