Все робили, щоб молодківчани краще жили

В рамках загальносистемного корпоративного проекту «Гордість села» на гостину до сільської бібліотеки завітали вельмишановні поважні гості – ексголови Молодківської сільської ради: Ковалюк Ярослав Михайлович, Сенчак Михайло Іванович, Яблінчук Ярослав Миронович та Кисляк Василь Іванович. Це люди розумні, мудрі, наполегливі, далекоглядні, амбітні, які певний період очолювали громаду, ставили собі певну ціль, докладали максимум зусиль, щоб реалізувати в життя задумані плани, адже від їх професіоналізму, досвіду, компетенції та відповідальності залежав добробут молодківчан. Кожен з них вніс свій внесок у розбудову села.

Престиж-зустріч-спогад проходила у формі ток-шоу «Право на владу». Кожен ексголова розповідав про період своєї діяльності, про першочергові завдання, які стояли перед громадою під час його правління, про те що вдалося зробити для села. Завідувач бібліотекою Галина Середюк підготувала низку запитань, на які доводилось відповідати гостям.

Першого до слова господиня бібліотеки запросила Ярослава Ковалюка, який на посаді голови був недовго, лише 2 роки: прийшов 2 лютого 1986 року, а покинув цей пост в липні 1988 року. Це були так звані комуністичні часи. Голову виконкому тоді не вибирали, а призначали. Тож, можна сказати не з власної волі, п. Ярослав очолив село. Але так, як Ярослав Михайлович, доти працював директором Солотвинської споживчої спілки, адже закінчив Київський торгово-економічний інститут, він мав організаторські здібності до керівництва. Вже за перший рік свого головування він посів перше місце серед сільських рад по виконанню плану села по заготівлі м’яса, молока та яєць і удостоєний був честі бути на «Дошці пошани». В 1987 році під його керівництвом фірмою «Шляхбуд» був збудований міст (до того часу був дерев’яний), добудований та відкритий Будинок культури, зданий будинок спеціаліста, розпочато будівництво магазину. Відрадно те, що на будівництво цих споруд давали тільки будівельний матеріал. Та Ярослав Михайлович  згуртовував людей, організовуючи толоки. І так спільними зусиллями вдалося зробити чимало справ, за які тепер не соромно перед односелчанами.

З 1988 року по 1993 рік головою виконкому сільської Ради було призначено Сенчака Михайла Івановича, який доти працював завідувачем Бабченської ветеренарної дільниці. Це був непростий період. Україна стала незалежною державою. Колишня інфраструктури Радянського Союзу була зруйнована, а нові ще не утворилися. Помінялися гроші. В оббіг пішли купони. Все стало дефіцитом. Голова сільської ради повинен був розприділяти товари між односельцями. Ну, звичайно, громада була незадоволена, адже всім не вгодиш. Та все таки в 1989 році була вирішена головна проблема села (вона залишається головною в селі і тепер) –  прокладено асфальт. Почалось будівництво православної церкви. Ексголова працював над освітленням вулиць і саме з його ініціативи в селі були замінені всі дерев’яні стовпи на бетонні. Багато працював і над екологією села, а саме відкрив сміттєзвалище – 2 га. В 1993 році провів паювання землі під забудови і виділив масив генеральної забудови «Грабники». Ще тоді Михайло Іванович умудрився продавати нашу соровицю на молокозавод, а отримані кошти перераховував на рахунок сільської ради. Таким чином була перекрита школа. Так склалося життя, що він сам добровільно пішов з посади.

В 1993 році громада села довірила посаду голови Яблінчуку Ярославу Мироновичу, вчителю фізичного виховання Молодківської сілської школи. А довіра річ важлива, її треба не лише заслужити, а й виправдати. Та Ярослав Миронович не підвів своїх виборців, а навпаки робив для села все що міг. Його односельчани вибирали головою два раз поспіль і пробув він на цій посаді найдовше, цілих вісім років з 1993 по 2001рік. Працюючи головою, Ярослав Миронович  усвідомив, що потрібен людям, що нікуди не подінеться від їхніх проблем, бо ті проблеми і його. Він провів телефон в село, розділив землі пайовикам та найголовніше почав газифікацію села.

Багато корисних справ зроблено виконкомом сільської ради за каденції Кисляка Василя Івановича, якого також односельчани вибирали головою двічі: 2006 по 2010, із 2010 по 2014 роки. Скрізь в селі відчувалася його дбайлива рука. Скільки часу довелося витратити особисто, скільки порогів оббити і скільки нервових клітин на це пішло – це мабуть по-справжньому відомо лише йому. Але результат не забарився і перелічити всі добрі справи, які він зробив, нам не вистачить часу. Василь Іванович готовий годинами розповідати про свою роботу, готовий ділитися досвідом роботи, адже у нього чимало напрацювань. Це і вироблення документації на приватизацію клубу та землі, переробив опалення в будинку культури, був перекритий та оббитий сайтингом старий корпус школи, виробив документацію на будівництво нової школи. Та найголовніше те, що Василь Іванович брав участь у обласних та районних конкурсах проектів та  виграв 4 проекти: це проект ЄС ПРООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» (Реконструкція системи опалення Молодківської сільської школи 1-3 ступеня) та обласний проект «Запровадження моделі використання унікальних природничих ресурсів та багатої історичної спадщини – як інноваційний розвиток громади села Молодків» (облаштування соляного джерела), районний проект «Відповідний ФАП – запорука здоров’я громади»та «Енергозберігаючі ресурси”  (освітлення вулиць).

Отож молодківчанам  щастило із сільськими головами. Адже вони мудрі і досвідчені керівники, які зробили для громади дуже багато, однодумці, які переживають і зараз про добробут  села. І саме завдяки їм Молодків сьогодні має такий привабливий вигляд, хоча, звичайно, проблем вистачає. А люди, які присвятили своє життя служінню громаді  села заслуговують слова вдячності. Тож ми дякуємо Вам  та гордимося Вами.

Sharing

Ви можете пролистати до кінця і залишити коментар.

Прокоментувати

Ви повинні ввійти щоб прокоментувати.

shares
-->