Час духовного спілкування.

Працівники відділу краєзнавчої літератури ЦРБ 29 липня провели час духовного спілкування «Страдницьке життя митрополита Галицького Андрея Шептицького», присвячене 155 -й річниці від дня народження. Завідувач відділу краєзнавчої літератури Раїса Грушецька ознайомлювала зацікавлених літературою людей про нелегкий життєвий шлях видатного українського церковного діяча, знаменитого митрополита Андрея Шептицького, настоятеля Української греко-католицької церкви в 1900-1944 роках, Митрополита Галицького.

Народився Андрей Шептицький 29 липня 1865 року. Навчався вдома і в Кракові. Закінчив юридичний факультет Вроцлавського університету. Під час навчання їздив до Італії, де був прийнятий папою Левом ХІІІ. Отримавши в університеті ступінь доктора права(1888), в тому ж році прийняв чернецтво з ім»ям Андрей, вступивши до ордену Святого Василія . З 1892 року- священик у Перемишлі, потім у Добромилі. Навчався в єзуїтській семінарії, отримавши ступінь доктора теології в 1894, через два роки став ігуменом монастиря Святого Онуфрія у Львові. В 1899році був призначений імператором Австро-Угорщини Францем Йосифом І єпископом Станіславським. З 17 грудня 1900 року-  митрополит Галицький, архієпископ Львівський і єпископ Кам»янець-Подільський. Митрополит Андрей Шептицький щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям.

Під час Першої світової війни був заарештований російською військовою владою. Перебував на засланні в Новгороді, Курську, в Суздалі. Після  лютневої революції звільнений Тимчасовим урядом. Підтримував ідею незалежності ЗУНР, за що був заарештований польською владою, а пізніше 1 липня 1941 року він видав пастирське послання, в якому підтримав проголошення Ярославом Стецьком незалежності Української держави. Андрей Шептицький був єдиним представником церкви в Європі, хто звернувся з листом до Папи Римського і особисто до Гімлера, протестуючи проти геноциду євреїв. У листопаді 1942 року митрополит, виходячи з принципів християнських заповідей, написав пастирське послання «Не убий». У 1944 році, відразу після входу до Львова Червоної армії і повторної окупації Західної України, Шептицький відправив Сталіну послання, в якому висловлював надію, що церква Західної України, як і весь народ знайде в СРСР повну свободу діяльності і розвитку. Проте з боку московської тиранії ніяких почуттів, окрім злоби не було виявлено. Митрополит Андрей Шептицький помер 1 листопада 1944 року у Львові. Похований у крипті Собору святого Юра- свого Львівського митрополичого кафедрального собору. За все своє життя Митрополит Андрей Шептицький стільки встиг зробити для Церкви і для української нації, скільки досі не зробив жоден церковний діяч. І сьогодні він все ще залишається для українців Духовним Батьком, особливим Божим Пастирем.

Зацікавлені слухачі розповідали про те, що їм подобається більше дізнаватись про духовне життя українців. Вони зауважили, що митрополит був шляхетною людиною, сильним духом , вірним служителем Богу і людям. Вони висловили побажання переглянути книжкову виставку, яка організована в краєзнавчому відділі ЦРБ.

Sharing

Коментарі та повідомлення в даний час відключені.

Коментування вимкнуто.

shares
-->