Василь Шкляр – мікс історичного та містичного читання

Василь Шкляр − один з найвідоміших, читаних і «містичних» сучасних українських письменників, «батько українського бестселера». Його біографія сповнена пригод і романтики – їх Шкляр переносить і на сторінки своїх книг…

Василь Миколайович Шкляр 10 червня святкує своє 70-ліття. Народився 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю. Потім він вступив на філологічний факультет Київського університету, але диплом про вищу освіту отримав у Єреванському університеті.

Спочатку Василь Шкляр працював у пресі, а потім перейшов на творчу роботу. Займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Свого часу був прес-секретарем Української республіканської партії. У березні 1998-го був кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт», а у 2000–2004 роках був головним редактором видавництва «Дніпро».

Василь Шкляр є членом Спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Є автором книг: “Перший сніг”, “Живиця”, “Праліс”, “Ностальгія”, “Ключ”, “Елементал”, “Кров кажана”, “Декамерон”, “Репетиція сатани”, “Черешні в житі”, “Залишенець. Чорний ворон”, “Троща” та інших.

Василь Шкляр – лауреат багатьох літературних премій. Зокрема: “Золоте перо”, “Золотий Бабай”, за найкращий гостросюжетний роман, “Коронація слова”, перша премія в номінації «Роман», «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації “За найкращу україномовну фантастику”.
Найбільшу популярність письменникові приніс роман на тему історії рідного краю – “Залишенець” або ж “Чорний Ворон” – під цими назвами роман про боротьбу повстанців Холодного Яру проти більшовиків вийшов практично одночасно у двох різних виданнях у 2009 році.

А 17 квітня 2011 року у Холодному Яру Василеві Шкляру вперше в історії України вручили народну Шевченківську премію, оскільки він попросив Президента Віктора Януковича перенести нагородження Національною премію імені Тараса Шевченка на той час, коли при владі не буде Дмитра Табачника.

За словами Василя Миколайовича найкраща для нього премія – “це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим же”.

Василь Шкляр – гордість нашої сучасної літератури, співець українського спротиву тоталітарним режимам усіх часів.

Sharing

Ви можете пролистати до кінця і залишити коментар.

Прокоментувати

Ви повинні ввійти щоб прокоментувати.